Заселение Кавказу слов'янським населением

Російську академію державної службы.

ПРИ ПРЕЗИДЕНТІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦИИ.

СЕВЕРО-КАВКАЗСКАя АКАДЕМИя ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБЫ.

ПяТИГОРСКИЙ ФИЛИАЛ.

ОЛІМПІАДА «МАЙБУТНЄ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБЫ».

ТВОРчЕСКАя РАБОТА.

НА ТЕМУ ЗАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОГО КАВКАЗУ СЛАВяНСКИМ НАСЕЛЕНИЕМ.

ВЫПОЛНИЛА: УчЕНИЦА 11 БКЛАССА МИКОЛАЇВНО ШКОЛИ № 20.

ГОРОДА МІНЕРАЛЬНІ ВОДЫ.

_ _.

АДРЕС ШКОЛИ УЛ. НОВОСёЛОВ, 8 (ПОДПИСЬ).

2-ОЙ ТУР ОЛИМПИАДЫ.

СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2003 Г.

ПЛАН.

I. СТАНОВИЩЕ НА ПІВНІЧНОМУ КАВКАЗ ДО XIXВ.:

1)ПРЕДПОСЫЛКИ МАСОВОГО ЗАСЕЛЕНИя РЕГІОНУ ;

2)ОСНОВНЫЕ ПОТОКИ ЗАСЕЛЕНИя ПРЕДКАВКАЗЬя;

3) МЕТИ РОССИИ;

4)РОСТ ПОТОКУ ПЕРЕСЕЛЕНЦЕВ;

5)БЕГЛЫЕ КРЕСТЬяНЕ НА КАВКАЗЕ.

II. ПРЕДКАВКАЗЬЕ НА РУБЕЖІ XVIII-XIXВВ.:

1) РАЗДАчА ЗЕМЕЛЬ;

2)ОСНОВАНИЕ СёЛ;

3)ПРОЕКТ Д.А.МИЛЮТИНА;

4)КУРС НА СИСТЕМАТИчЕСКОЕ ЗАСЕЛЕНИЕ;

5)ВЫСТУПЛЕНИЕ КАЗАКОВ 1-ГО ХОПёРСКОГО ПОЛКА;

6)ПРИНЦИП ДОБРОВІЛЬНОСТІ У ЗАСЕЛЕННЯ КРАя, ЛЬГОТЫ.

ПЕРЕСЕЛЕНЦАМ.

III. ЗНАчЕНИЕ ЗАСЕЛЕНИя ПІВНІЧНОГО КАВКАЗУ СЛАВяНСКИМ.

НАСЕЛЕНИЕМ.

IV. ИСПОЛЬЗУЕМАя ЛИТЕРАТУРА.

ПОЛОЖЕНИЕ НА ПІВНІЧНОМУ КАВКАЗ ДО XIX ВЕКА.

1) НА РУБЕЖІ XVIII-XIX ВР. ЭКОНОМИчЕСКОЕ І ПОЛИТИчЕСКОЕ СТАНОВИЩЕ РОСІЇ ВИМАГАЛИ ВИХОДУ До ЧёРНОМУ МОРЮ, УСИЛЕНИя ЭКОНОМИчЕСКИХ СВяЗЕЙ З СХОДОМ. КРІМ ТОГО, СТРАТЕГИчЕСКИЕ СООБРАЖЕНИя ДИКТУВАЛИ НЕОБХІДНІСТЬ УКРЕПЛЕНИя ПІВДЕННОЇ КОРДОНИ СТРАНЫ.

ЗА ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ОЖЕСТОчёННОЙ БОРОТЬБИ ЗА КАВКАЗ, ЯКЕ ЗДАВНА СчИТАЛСя ВОРОТАМИ ІЗ АЗІЇ ДО ЄВРОПИ, МІЖ РОСІЄЮ, ТУРЕЧЧИНОЮ І ПЕРСІЄЮ, ТАКОЖ ЯКІ МАЛИ ПЛАНИ НА ЦЮ БАГАТУ РЕСУРСАМИ, НАСЕЛёННУЮ ПРАЦЬОВИТИМИ НАРОДАМИ ТЕРИТОРІЮ, До РОСІЇ БУЛИ ПРИСОЕДИНЫ НОВІ ЗЕМЛІ. ПРЕДСТОяЛО ВИРІШИТИ ВЕЛИЧЕЗНУ І СКЛАДНУ ЗАДАчУ ПО ОСВОЕНИЮ І ЗАСЕЛЕННЮ КРАя, РАСПАШКЕ ЗЕМЕЛЬ. ЦЕ ЗРОБИЛИ РУСЬКІ І УКРАЇНСЬКІ КРЕСТЬяНЕ У ТЕчЕНИЕ БАГАТЬОХ ДЕСяТИЛЕТИЙ. КЗ ЧАСУ МАСОВОГО ПЕРЕСЕЛЕНИя РОСІЙСЬКИХ І УКРАЇНЦІВ У СТАВРОПОЛЬСКИЕ СТЕПУ ТУТ ЖИЛИ, ГОЛОВНИМ ЧИНОМ, НОГАЙЦІ, ТУРКМЕНИ, А ПІВНІЧНІШЕ — КАЛМИКИ. ВСЕ ВОНИ ВЕЛИ КОчЕВОЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. СЕЛяСЬ РяДОМ З КОчЕВНИКАМИ, СЛАВяНЕ БРАЛИСЯ До ПОСТУПОВОЇ РАСПАШКЕ ЦІЛИННИХ ЗЕМЕЛЬ, ОБМІНЮВАЛИСЯ З НОГАЙЦАМИ І ТУРКМЕНАМИ ПРОДУКТАМИ ЗЕМЛЕДЕЛИя І СКОТАРСТВА. 2) ЗАСЕЛЕННЯ СТЕПОВОГО ПРЕДКАВКАЗЬя ЙШЛО КІЛЬКОМА ПОТОКАМИ. ОДИН ІЗ НИХ СОСТОяЛ ІЗ ДЕРЖАВНИХ КРЕСТЬяН, ОХОЧЕ ПЕРЕСЕЛяВШИХСя НА БАГАТІ КАВКАЗЬКІ ЗЕМЛІ. ДРУГИЙ — ІЗ КОЗАКІВ, ПОЛКИ ЯКИХ ПЕРЕВОДИЛО НА КАВКАЗЬКІ ЛІНІЇ УРЯД. МЕНШ ЗНАчИТЕЛЬНЫМ БУВ ПОТІК КРІПАКІВ, ПЕРЕСЕЛяЕМЫХ СВОЇМИ ВЛАСНИКАМИ НА ПОДАРОВАНІ УРЯДОМ ПОМЕЩИчЬИ ЗЕМЛІ. ПРИВАБЛЮВАЛИ ПРОСТОРИ ПРЕДКАВКАЗЬя І ІНОЗЕМНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ. 3) РОСІЙСЬКЕ УРЯД ДОБРЕ РОЗУМІЛО, щО ДЛя ЗАКРЕПЛЕНИя І УДЕРЖАНИя НОВИХ ЗЕМЕЛЬ ОДНІЄЇ ВОЕННО-КАЗАчЬЕЙ КОЛОНІЗАЦІЇ НЕДОСТАТОчНО, ХОТя ЇЙ І ВІДВОДИЛАСЯ РОЛЬ ОДНОГО ІЗ ОСНОВНИХ ШЛЯХІВ УКРЕПЛЕНИя ПІВДЕННИХ КОРДОНІВ РОСІЇ. ЦЕНТРАЛЬНАя І МЕСТНАя ВЛАДА ОДНОЧАСНО РОБИЛИ ЧИМАЛО ЗУСИЛЬ ДЛя РАЗВИТИя ЭКОНОМИчЕСКИХ І ІНШИХ СВяЗЕЙ З МІСЦЕВИМИ НАРОДАМИ ПЕРЕДКАВКАЗЬя, А ТАКОЖ ДЛя ХОЗяЙСТВЕННОГО ОСВОЕНИя ЙОГО ЗЕМЕЛЬ, ВКЛЮчЕНИя СТЕПОВОГО КРАя У РУСЛО ЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКОГО РАЗВИТИя. У ЦЕЛяХ УСТАНОВЛЕНИя ЭКОНОМИчЕСКИХ СВяЗЕЙ З МІСЦЕВИМИ ГОРСКИМИ НАРОДАМИ У БЕРЕЗНІ 1780 Р. ПО РАСПОРяЖЕНИЮ КНяЗя Г. ПОТёМКИНА БУЛИ ПОБУДОВАНО У КРЕПОСТяХ СТАВРОПОЛЬСЬКОЇ, ГЕОРГІЇВСЬКІЙ І МОЗДОКСКОЙ, ЗА КАЗёННЫЙ СчёТ, ГАМАЗЕЇ ДЛя ХРАНЕНИя «МЕЛОчНЫХ ТОВАРІВ» І КРАМНИЦІ ДЛя ЇХ ПРОДАЖУ. ПОяВЛЕНИЕ РОСІЙСЬКИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ПРИ МІНЕРАЛЬНИХ ИСТОчНИКАХ ТАКОЖ ОТНОСИТСя До 1780 Р., КОЛИ У ДОЛИНІ ГІР БЕШТАУ І МАШУК, НА БЕРЕЗІ РЕКИ ПОДКУМОК ПОяВИЛОСЬ КОНСТАНТИНОГОРСКОЕ ЗМІЦНЕННЯ ЯК ОДНЕ ІЗ ПЕРШИХ ЛАНОК КАВКАЗЬКОЇ ЛІНІЇ. У ГЕОРГІЇВСЬКІЙ КРЕПОСТИ РОЗТАШОВУВАЛАСЯ ШТАБ-КВАРТИРА ВІЙСЬКОВОГО КОМАНДОВАНИя ДІЮЧОЇ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ. ТУТ 24 ИЮЛя 1783 Р. БУВ ПІДПИСАНИЙ ТРАКТАТ Про ПЕРЕХОДІ ВОСТОчНОЙ ГРУЗИИ (КАРТАЛИНО-КАХЕТИНСКОГО ЦАРСТВА) ПІД ПРОТЕКТОРАТ РОСІЇ. У ТЕ Ж РОЦІ НАчАЛОСЬ БУДІВНИЦТВО ВОЕННО-ГРУЗИНСКОЙ ДОРОГИ чЕРЕЗ ХРЕСТОВИЙ ПЕРЕВАЛ. З КІНЦЯ XVIII У. ЦЕНТР ТяЖЕСТИ У ПОЛІТИЦІ РОСІЇ НА ПІВДЕННОМУ НАПРАВЛЕНИИ НАчАЛ ПЕРЕНОСИТЬСя НА ХОЗяЙСТВЕННОЕ ОСВОЄННЯ ЗЕМЕЛЬ ПРЕДКАВКАЗЬя, ПЕРШ УСЬОГО ЗА СчёТ ПЕРЕСЕЛЕНИя СЮДИ КРЕСТЬяН ІЗ МАЛОЗЕМЕЛЬНИХ ЦЕНТРАЛЬНИХ ГУБЕРНІЙ. 4) ПРОЦЕС ПЕРЕСЕЛЕНИя РАЗВИВАЛСя ШВИДКО. КРЕСТЬяНЕ, ОСОБЛИВО чЕРНОЗёМНЫХ ЗЕМЕЛЬ, ДЕ ДОХІДНІСТЬ ВІД ПОСІВІВ БУЛА ДОСИТЬ ВИСОКОЮ, БАЧИЛИ ВИХІД У ПЕРЕСЕЛЕННЯ НА НОВІ ЗЕМЛІ У ПІВДЕННИХ КРАяХ, ОСОБЛИВО У ПРЕДКАВКАЗЬЕ, «ДЕ ЗЕМЛІ БЕРИ, СКІЛЬКИ ХОчЕШЬ». ЗДЕСЬ ПОНАчАЛУ ВЫДЕЛяЛОСЬ ПО 15 ДЕСяТИН НА ОДНУ ДУШУ ЧОЛОВІЧОГО СТАТІ, У ТЕ ВРЕМя ЯК У ЦЕНТРІ НАДЕЛ ІНОДІ НЕ ПЕРЕВИЩУВАВ 4−5 ДЕСяТИН. До ТОМУ Ж У ПРЕДКАВКАЗЬЕ ГНёТ КРЕПОСТНИчЕСТВА БУВ ЗНАЧНО СЛАБШЕ. 5) НАРяДУ З ПЕРЕСЕЛЕННЯМ У СТЕПОВИЙ КРАЙ ДЕРЖАВНИХ КРЕСТЬяН СЮДИ СТИХІЙНО НАПРАВЛяЛСя ПОТІК ШВИДКИХ КРІПАКІВ КРЕСТЬяН, З нІЖ УРЯД ВСячЕСКИ НАМАГАЛОСЯ БОРОТЬСя. У 1776 Р. БУВ ВИДАНО УКАЗ Про ПОВЕРНЕННІ ШВИДКИХ КРЕСТЬяН НА КОЛИШНІ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ. ОДНАК ВІН РІДКО ВЫПОЛНяЛСя, АДМИНИСТРАЦИя чАСТО ВИДАВАЛА ПОМІЩИКАМ ЗАМІСТЬ ВТЕКЛИ КРЕСТЬяН РЕКРУТСЬКІ КВИТАНЦІЇ. ОБЪяСНЕНИЕ ЦЬОМУ ПРОСТОЇ: НА КАВКАЗ БІГЛИ НЕСПОКІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ, І УРЯД ПРЕДПОчИТАЛО ОСТАВЛяТЬ ЇХ ТУТ, А ЧИ НЕ ПОВЕРТАТИ У ЦЕНТРАЛЬНІ ГУБЕРНІЇ. У 1797 Г. БЫЛ ВИДАНО НОВИЙ УКАЗ Про ЗАчИСЛЕНИИ ШВИДКИХ КРЕСТЬяН У РАЗРяД КАЗёННЫХ З ВЫДАчЕЙ КОЛИШНІМ ЇХ ВЛАСНИКАМ РЕКРУТСЬКИХ КВИТАНЦІЙ. У УСЛОВИяХ ОСВОЕНИя НОВИХ ЗЕМЕЛЬ ПОТРЕБА У РАБОчИХ РУКАХ БУЛА ОСОБЛИВО ВЕЛИКА, ТОМУ ШВИДКІ ОБЫчНО ЗНАХОДИЛИ ПРИТУЛОК У ХОЗяЙСТВАХ ПОМІЩИКІВ, А ІНОДІ І ЙШЛИ ЗА КУБАНЬ, У ГОРЯНСЬКІ АУЛИ. У УСЛОВИяХ ЕЩё НЕ НАЛАГОДЖЕНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО УПРАВЛЕНИя КРАя КРЕСТЬяНЕ ІНОДІ ЗАСНОВУВАЛИ САМОВІЛЬНО ЦІЛІ СЕЛЕНИя, ПРО ЯКІ ВЛАДИ ВПІЗНАВАЛИ ТІЛЬКИ чЕРЕЗ БАГАТО РОКІВ. МІСЦЕВОЇ АДМІНІСТРАЦІЄЮ ТАКІ СЕЛЕНИя НАЗИВАЛИСЯ «НАЙДёННЫМИ» АБО «ПРИВОЛЬНЫМИ». ПОСИЛЕННЮ ПОТОКУ БІЖЕНЦІВ СПРИЯЛИ ЧУТКИ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ КРЕСТЬяН НА КАВКАЗ ВІД ПОДАТЕЙ І ВЛАДИ ПОМІЩИКІВ. У 1826 Р. МИКОЛІ I ДОВЕЛОСЯ ВИДАТИ СПЕЦІАЛЬНЕ «ВСЕНАРОДНЕ ОБЪяСНЕНИЕ» Про ПОМИЛКОВОСТІ ТАКИХ ЧУТОК. ДЛя ПРЕСЕчЕНИя МАСОВОГО ПЕРЕСЕЛЕНИя ВЛАДИ ВИКОРИСТОВУВАЛИ І АРМИЮ (БЫЛА СТВОРЕНА СПЕЦИАЛЬНАя ВОИНСКАя КОМАНДА).В НАчАЛЕ 30Х РР. XIX ВР. ВОЄННОЇ СИЛОЮ БУЛИ ЗУПИНЕНІ 1200 КРЕСТЬяН ВОРОНЕЗЬКОЇ ГУБЕРНІЇ, ПЫТАВШИХСя ПЕРЕСЕЛИТЬСя НА КАВКАЗ. І, ТИМ НЕ МЕНШ, ПОТІК ШВИДКИХ КРЕСТЬяН НА КАВКАЗ НЕ ПРЕКРАЩАЛСя.

ПРЕДКАВКАЗЬЕ НА РУБЕЖІ XVIII-XIX ВВ.

1) ПІСЛЯ УКАЗУ 1782 Р. «Про РАЗДАчЕ БАЖАЮЧИМ ПІД ПОСЕЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ, СОСТАВЛяЮЩИХ ВЕЛИКУ СТЕП ПО ЛІНІЇ МОЗДОКСКОЙ» НА КАВКАЗ ШИРОКО ЗДІЙСНЮВАЛАСЯ РАЗДАчА ЗЕМЕЛЬ ПОМІЩИКАМ. ЯКЩО У ТЕчЕНИЕ 6 РОКІВ ЗЕМЛІ НЕ ЗАСЕЛяЛИСЬ, ЇХ ПО УМОВІ МОГЛИ ЗАБРАТИ У СКАРБНИЦЮ. РАЗДАчА ЗЕМЕЛЬ ВІДБУВАЛАСЯ І У ФОРМЕ ЦАРСЬКИХ ПОЖАЛУВАННЯ. ЗЕМЛІ «СКАРЖИЛИСЯ» ЯК МІСЦЕВОЇ ЗНАТИ (НАПРИМЕР, СУЛТАНУ МЕНГЛИ-ГЕРЕЮ, ПРИСТАВУ НОГАЙСКОГО НАРОДА), ТАК І ЦАРСЬКИМ чИНОВНИКАМ І ОФІЦЕРАМ. ДЛя ЗАСЕЛЕНИя МАЄТКІВ ПОМІЩИКИ чАСТО ПЕРЕСЕЛяЛИ НА ЦІ ЗЕМЛІ СПЕЦІАЛЬНО КУПЛЕНИХ КРІПАКІВ, А ПОРОЮ І ЗАКРЕПОЩАЛИ ПОСЕЛИВШИХСя НА ЇХ ЗЕМЛяХ ШВИДКИХ КРЕСТЬяН. СТАНОВИЩЕ БІДНИХ І НАСИЛЬНО ПЕРЕСЕЛёННЫХ КРЕСТЬяН БУЛО ОчЕНЬ ТяЖёЛЫМ. ЇХ БІДНА ХОЗяЙСТВО НЕ МОГЛО ПРОГОДУВАТИ СІМ'Ї, ВИСОКА БУЛА СМЕРТНІСТЬ, ОСОБЛИВО ДЕТСКАя, НЕПРИВЫчЕН КЛІМАТ, чАСТІ НАПАДЕНИя ГОРЦІВ. ІЗ ДОКУМЕНТА ТИХ РОКІВ: «У НАШОМУ СЕЛІ (КАЗГУЛАК) БІЛЬШЕ СОТНІ ДВОРІВ НАЛЕЖИТЬ СТОРОННІМ ІЗ РОСІЇ КРЕСТЬяНАМ. ПРИ ВХОДІ НА ДВІР ОЗИРАЕШЬСя НАВКРУГИ, А ХАТИ НЕ НАЙДёШЬ; Є ЗАВАЛЮШКА, ЯКУ НЕ ОТЛИчИШЬ ВІД СТАЙНІ; У СЕРЕДИНІ Її ГРяЗЬ, ПОРОЖНЕЧА, ТЕМРЯВА. СЕРЕД ІНОГОРОДНІХ, ЯК СЕРЕД МАЛИХ, ТАК І СТАРИХ, ГРАМОТА ВІДСУТНІЙ. ШКОЛИ СВОЄЇ НЕМАЄ, А У ГРОМАДСЬКУ НЕ ВПУСКАЮТЬ. ТяЖЕЛА І ГІРКА ЇХ УчАСТЬ: «НІ КОЛА, НІ ДВОРУ. ЗИПУН-ВЕСЬ ПОЖИТОК ». НЕРІДКО ПОМІЩИКИ, НЕ ЗУМІВШИ НАЛАДИТЬ ХОЗяЙСТВО, ПРОДАВАЛИ ИМЕНИя РАЗОМ ІЗ КОТРІ ЖИЛИ У НИХ КРЕСТЬяНАМИ. ФОРМАЛЬНО ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДЕРЖАВНИХ КРЕСТЬяН МАЛО ДОБРОВІЛЬНИЙ ХАРАКТЕР, АЛЕ ФАКТИчЕСКИ ЇХ ЗМУШУВАЛА ДО ЦЬОГО ЗЕМЕЛЬНАя ПОТРЕБА І ПРИТЕСНЕНИя НА СТАРИХ МІСЦЯХ ПРОЖИВАННЯ. ПРАВИЛА РАЗДАчИ ЗЕМЕЛЬ ДЕРЖАВНИМ КРЕСТЬяНАМ БУЛИ ВИРОБЛЕНІ У 1782 Р., АЛЕ НА ДІЛІ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ЇХ НАчАЛОСЬ РАНІШЕ; ВЖЕ У 70-Е РР. БУВ ГРУНТУЄТЬСЯ РяД СЕЛИЩ ДЕРЖАВНИХ КРЕСТЬяН У СТЕПОВОМУ ПРЕДКАВКАЗЬЕ. 2) ОДНЕ ІЗ ПЕРШИХ РОСІЙСЬКИХ СЕЛИЩ У СТЕПОВОМУ ПРЕДКАВКАЗЬЕСОЛДАТОАЛЕКСАНДРОВСКОЕ, ЗАСНОВАНИЙ У 1778 Р. НА РЕКЕ КУМИ. САМО НАЗВА ГОВОРИТЬ Про ЙОГО ПОХОДЖЕННЯ: ВОНО БУЛО ГРУНТУЄТЬСЯ ВІДСТАВНИМИ СОЛДАТАМИ, І щОБ СТВОРИТИ ТУТ СІМ'Ї, УРЯД ПОСЕЛяЛО У НЬОГО ЗАСЛАНЦІВ ЖІНОК. ЧЕРЕЗ 15 РОКІВ СЕЛІ МЕШКАЛО ВЖЕ 502 ВІДСТАВНИХ СОЛДАТА З СЕМЬяМИ. У 1779 Р. БУЛИ ЗАСНОВАНІ СёЛА МАМАЙКА, КАЛИНОВСКОЕ. КРЕСТЬяНАМИОДНОДВОРЦАМИ (КАТЕГОРИя ДЕРЖАВНИХ КРЕСТЬяН, ОБРАЗОВАВШАяСя ІЗ СЛУЖИВИХ ЛЮДЕЙ) БЫЛО ГРУНТУЄТЬСЯ С. НЕЗЛОБНОЕ НА ЗОЛКЕ У 1782 Г. В ТЕ Ж РОЦІ НАчАЛО СВОЮ ІСТОРІЮ С. БЛАГОДАРНОЕ, ЩО ВИНИК НА Р. МОКРАя БУЙВОЛА. ЦЕЛЫЙ РяД СёЛ ПОяВИЛСя У 1784 Р.: МИХАЙЛІВСЬКЕ НА Р. ТАШЛЕ, СОСТОяЩЕЕ ТАКОЖ ІЗ ОДНОДВОРЦІВ, НА Р. КУМЕАЛЕКСАНДРИя, ЩО ЙОГО ТАК У чЕСТЬ ОЛЕКСАНДРА НЕВСЬКОГО, РЯСНЕ, НОВОЗАВЕДЕННОЕ, ВІДМОВНИЙ, НІНИ. БУРХЛИВИЙ ПРОЦЕС ВОЗНИКНОВЕНИя НОВИХ СёЛ СВІДЧИВ Про ВСё УВЕЛИчИВАЮЩЕМСя ПРИПЛИВІ КРЕСТЬяН НА ПІВНІЧНИЙ КАВКАЗ. СТАНОВИЩЕ НОВИХ ПОСЕЛЕНЦІВ БУЛО НЕЛёГКИМ. НА НОВОМУ МІСЦІ ВСё ТРЕБА БУЛО НАчИНАТЬ СНАчАЛА. КРЕСТЬяНАМ НЕ ВІДРАЗУ ВЫДЕЛяЛИ МІСЦЯ ДЛя ПОСТОяННОГО МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ, НЕ ВІДРАЗУ ВІДРІЗАЛИ ЗЕМЛІ ДЛя ВЕДЕНИя ХОЗяЙСТВА. МЕЖОВІ КОМИССИИ ЗА ЇЇ МАЛОчИСЛЕННОСТИ І МЛЯВІСТЬ У РОБОТІ НЕ СПРАВЛяЛИСЬ З НАДІЛЕННЯМ КРЕСТЬяН ЗЕМЛёЙ. ПОЛЬЗУяСЬ ПЛУТАНИНОЮ У ЗЕМЕЛЬНИХ ОТНОШЕНИяХ, ЗАЖИТОчНЫЕ КРЕСТЬяНЕ САМОВІЛЬНО ЗАХОПЛЮВАЛИ ВЕЛИКІ УчАСТКИ ЗЕМЛІ, А, КРІМ ТОГО, ОРЕНДУВАЛИ ПО НИЗЬКИМ ЦІНАМИ ЗЕМЛІ У КОчЕВЫХ НАРОДІВ КРАя: НОГАЙЦІВ, КАЛМИКІВ, ТУРКМЕНІВ. ОРЕНДУВАВШИ ЗА БЕЗЦІНЬ ВЕЛИКІ УчАСТКИ, ЗАЖИТОчНЫЕ КРЕСТЬяНЕ ПЕРЕДАВАЛИ ЗЕМЛЮ БІДНОТІ НЕВЕЛИКИМИ УчАСТКАМИ ВЖЕ ВТРИДОРОГА, НАЖИВАя НА ЦЕ ВЕЛИКІ ГРОШІ. ЦЕ ПОСИЛЮВАЛО РОЗШАРУВАННЯ КРЕСТЬяНСТВА. У ПЕРІОД КРИМСЬКОЇ ВІЙНИ (1853−1856 РР.) І ПІСЛЯ Її ОКОНчАНИя ПРОДОВЖУВАЛА ОСУЩЕСТВЛяТЬСя ТРАДИЦИОННАя ПОЛІТИКА ЗАСЕЛЕНИя ПІВНІЧНОГО КАВКАЗУ РОСІЙСЬКИМИ, УКРАЇНЦЯМИ І ІНШИМИ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМИ. ПЕРЕСЕЛЕНчЕСКИЙ ПРОЦЕС УСИЛИЛСя У СВяЗИ З НАчАВШИМСя ПОРУХОМ У СЕРЕДОВИЩІ ГОРЦІВ НАПРИКІНЦІ 50-Х РР. ПО ДОГЛЯДУ У ТУРЕЧЧИНУ. ДЕСяТКИ ТЫСяч ДЕСяТИН РОДЮЧИХ ЗЕМЕЛЬ, ЗАНЕДБАНИХ МАХАДЖИРАМИ, АКТИВІЗУВАЛИ ПЕРЕСЕЛЕНчЕСКОЕ РУХ. ОДНАК ПЕРЕД УРЯДОМ СТОяЛА І ДРУГАя ЗАДАчА: ПЕРЕТВОРИТИ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ У СВІЙ ОПЛОТ, ЗМІЦНИВШИ ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ ЗАКУБАНЬя І ЧОРНОМОРСЬКОГО ПОБЕРЕЖЬя ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО КАВКАЗУ ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ ЗАГРОЗИ ЗІ СТОРОНИ ОСМАНСЬКОЮ ІМПЕРІЇ І ПІДТРИМУЮТЬ Її ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ. ИСХОДя ІЗ ЭТИХ СТРАТЕГИчЕСКИХ ЗАДАч, ВИСЛОВЛЮВАЛИСЯ РІЗНІ ПРЕДЛОЖЕНИя Про ЗАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОГО КАВКАЗУ. 3) У 1857 Г. НАчАЛЬНИК ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ КАВКАЗЬКОЇ АРМІЇ Д.А.МИЛЮТИН ПРЕДСТАВИВ ВІЙСЬКОВОМУ МІНІСТРУ ГР. А.И.ЧЕРНЫШЕВУ ЗАПИСКУ «Про ЗАСОБАХ До РОЗВИТКУ РОСІЙСЬКОГО КАЗАчЬЕГО НАСЕЛЕНИя НА КАВКАЗ І До ПЕРЕСЕЛЕННЮ чАСТИНИ ТУБІЛЬНИХ ПЛЕМёН». МИЛЮТИН ПРОПОНУВАВ ВОСПОЛЬЗОВАТЬСя ЗЕМЛяМИ ВІЙСЬКА ДОНСЬКОГО І ПЕРЕСЕЛИТИ ТУДИ чАСТИНА АДЫГСКОГО НАСЕЛЕНИя. ПРИчёМ ЦЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ВІН МИСЛИВ ЗДІЙСНИТИ ПУТёМ ДОБРОВІЛЬНОГО ВИХОДУ АДЫГОВ З ГІР. БАЖАЮЧИМ ПЕРЕСЕЛИТЬСя НА ЗЕМЛІ ВІЙСЬКА ДОНСЬКОГО ВІН ПРОПОНУВАВ ПРЕДОСТАВИТЬ ОПРЕДЕЛёННЫЕ ПІЛЬГИ. ВИХІДЦІВ ІЗ ГІР ПЕРЕДБАЧАЛОСЯ ПОСЕЛИТИ У ОКРЕМИХ КОЛОНИяХ. НА ОСВОБОДИВШИХСя ЗЕМЛяХ ПЛАНИРОВАЛОСЬ ПОСЕЛИТИ ТАКЕ чИСЛО КАЗАчЬЕГО НАСЕЛЕНИя, ЯКИЙ ПЕРЕВАЖАЛО Б НАД МІСЦЕВИМ. ЦЕЙ ПРОЕКТ ВИКЛИКАВ БЕЗЛІЧ ЗАПЕРЕЧЕНЬ. ГЕНЕРАЛ-АД'ЮТАНТ КОЦЕБУ, РІШУЧЕ ОТВЕРГАя ПРОПОЗИЦІЯ МІЛЮТІНА Про ПЕРЕСЕЛЕННЯ ГОРЦІВ ДО РОСІЇ, СчИТАЛ «ЦЮ МЕРУ НАВІТЬ НЕБЕЗПЕЧНОЇ У ВИДАХ УСПОКОЕНИя КАВКАЗА». ГЕНЕРАЛ ВОЛЬФ ДУМАВ, щО ПРОЕКТ МІЛЮТІНА НЕЗДІЙСНЕННИЙ… У РЕЗУЛЬТАТІ ПРОЕКТ БУВ ОТКЛОНёН. ОДНАК ЦАРСЬКІ ВЛАДИ СХОДИЛИСЯ У ОДНОМУ — У ПОТРЕБИ УВЕЛИчЕНИя КАЗАчЬЕГО НАСЕЛЕНИя НА ПІВНІЧНОМУ КАВКАЗ. ПОРАЖЕНИя ШАМИЛя І МАГОМЕД — АМІНУ У 1859 Р. РАЗВяЗАЛИ РУКИ ЦАРСЬКОЇ АДМИНИСТРАЦИИ. ТЕПЕР ОСНОВНЕ УВАГА БУЛО ЗВЕРНУТО НА ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ КАВКАЗ. У 1860 Р. ВО ВЛАДИКАВКАЗІ СОСТОяЛОСЬ СКЛИКАНЕ КН. БАРяТИНСКИМ ОПЕРАТИВНЕ НАРАДУ ІЗ ПРИСУТНІСТЮ ВІЙСЬКОВОГО МІНІСТРА Д.А. МІЛЮТІНА, ДЕ ОБСУЖДАЛСя ПИТАННЯ ПРО «ПРИБОРКАННІ» ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО КАВКАЗУ. ВСЕ ПРИЗНАЛИ НЕОБХІДНИМ ПЕРЕСЕЛИТИ АДЫГОВ І ЗАСЕЛИТИ ЇХ ЗЕМЛІ КОЗАКАМИ. 4) АДМИНИСТРАЦИя ВЗяЛА КУРС НА СИСТЕМАТИчЕСКОЕ ЗАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО КАВКАЗУ. НА ЦЕ ШЛЯХУ СТОяЛИ ВЕЛИКІ ПРЕПяТСТВИя. ТРЕБА БУЛО ДОБИТЬСя ВЫСЕЛЕНИя АДЫГОВ З ГІР НА ПЛОЩИНА, АЛЕ НАРОДНІ МАСИ З НЕДОВІРОЮ СТАВИЛИСЯ ДО ЦЬОГО ПРОПОЗИЦІЇ. КРІМ ТОГО, ЦІ ЗАХОДИ КАВКАЗЬКОЇ АДМИНИСТРАЦИИ СПРИТНО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ МІСЦЕВОЇ ФЕОДАЛЬНО-КЛЕРИКАЛЬНОЙ ВЕРХІВКОЮ І ЕМІСАРАМИ СУЛТАНА ДЛя АГІТАЦІЇ ЗА ПЕРЕСЕЛЕННЯ АДЫГОВ У ТУРЕЧЧИНУ. 5) НЕ ЗАВЖДИ ОХОЧЕ ЙШЛИ НА ПЕРЕСЕЛЕННЯ І ДОНСЬКІ КОЗАКИ. ДЛя ЦЬОГО НЕ РАЗ КАВКАЗЬКЕ КОМАНДУВАННЯ ВДАВАЛАСЯ ДО До ЗАГРОЗАМ І ПРИМУСУ, ТОМУ НЕЗАДОВОЛЕННЯ КАЗАКОВ ПЕРЕСЕЛЕНчЕСКОЙ ПОЛІТИКОЮ ЦАРСЬКОГО УРЯДУ З КОЖНИМ РОКОМ НАРОСТАЛО. У 1861 Г. ГР. ЕВДОКИМОВ РАСПОРяДИЛСя ПЕРЕСЕЛИТИ ПОчТИ У ПОВНОМУ СКЛАДІ НА ПЕРЕДОВУ ЛІНІЮ 1-Й ХОПёРСКИЙ КАЗАчИЙ ПОЛК (ІЗ СТАНИЦЬ ГРУШІВСЬКІЙ, ПІВНІЧНОЇ, КРУГЛОЛЕССКОЙ, ОЛЕКСАНДРІВСЬКІЙ, СЕРГІЄВСЬКІЙ, СТАРОЩЕРБИНОВСКОЙ, КАНЕЛОВСКОЙ, УСЬОГО БЛИЗЬКО 2294 СЕМЕЙСТВ).КАЗАКИ НАВІДРІЗ ВІДМОВИЛИСЯ ПОДчИНИТЬСя, ТРЕБУя ОБЪяВЛЕНИя «ЦАРСЬКОЇ ВОЛИ». ИТОГОМ ВООРУЖёННЫХ ВИСТУПІВ КАЗАКОВ СТАЛО РІШЕННЯ ПРО ОТСРОчКЕ ПЕРЕСЕЛЕНИя ХОПёРЦЕВ НА ЗАКУБАНСКИЕ ЗЕМЛІ. ВЫСТУПЛЕНИя КАЗАКОВ СТАНИЦЬ 1-ГО ХОПёРСКОГО ПОЛКУ НАЛЯКАЛИ УРЯД І ЙОГО АДМІНІСТРАЦІЮ НА КАВКАЗ. ПОВСТАННЯ ХОПёРСКИХ КАЗАКОВ ПО СУТІ ЗІРВАЛО ПЛАН ПО ЗАСЕЛЕННЮ ПЕРЕДОВИЙ ЛІНІЇ У ЗАКУБАНЬЕ, ЗМУСИЛО ВНЕСТИ ИЗМЕНЕНИя У СИСТЕМУ ГР. ЄВДОКИМОВА. В УСІХ АДМІНІСТРАТИВНИХ І ВІЙСЬКОВИХ ИНСТАНЦИяХ НАчАЛОСЬ СЕРЬёЗНОЕ ОБГОВОРЕННЯ МЕТОДІВ І СПОСОБІВ ЗАСЕЛЕНИя ЗАКУБАНЬя І чОРНОМОРСЬКОГО ПОБЕРЕЖЬя ЧЕРКЕССИИ. 6) НЕОПРАВДАВШАя СЕБя СИСТЕМА НАСИЛЬНИЦЬКОГО ЗАСЕЛЕНИя ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО КАВКАЗУ КОЗАКАМИ БУЛА ВІДКИНУТА. БУЛО ВИРІШЕНО НАДАЛІ ДОТРИМУВАТИСЯ ПРИНЦИП ДОБРОВІЛЬНОСТІ І ОКАЗАНИя ІСТОТНОЮ МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ. БУЛО ВНЕСЕНО ЗМІНА У РАНІШЕ ПРИНяТОЕ СТАНОВИЩЕ Про ЗАСЕЛЕННЯ КРАя РОСІЙСЬКИМИ І ІНШИМИ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМИ. ВСТАНОВЛЕНО БЕЗЛІЧ ПІЛЬГ (НАПРИКЛАД, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ЗВІЛЬНЯЛИСЯ ВІД ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ І СПЛАТИ ПОДАТКІВ У ТЕчЕНИЕ 3-Х РОКІВ ВІД ДНя ПРИБЫТИя НА НОВІ МІСЦЯ). КРІМ ТОГО, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ МАЛИ ПРАВО НА ПРИДБАННЯ ЗЕМЛІ У пРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ, А ПІСЛЯ ИСТЕчЕНИя СРОКА СЛУЖБИ ЇМ ПРЕДОСТАВЛяЛАСЬ МОЖЛИВІСТЬ ВИЙТИ ІЗ КАЗАчЬЕГО СОСЛОВИя. ПРИНяТЫЕ ЗАХОДИ ДАЛИ СУТТЄВІ РЕЗУЛЬТАТИ. СКАСУВАННЯ КРІПОСНОГО ПРАВА (19 ФЕВРАЛя 1861 Г.) СПРИЯЛА ПРИПЛИВУ НАСЕЛЕНИя НА КАВКАЗ. ЗА КОРОТКИЙ ТЕРМІН ОГРОМНАя ТЕРРИТОРИя БУЛА ОСВОЄНА І ПЕРЕТВОРЕНА У ПОСТОяННЫЙ ИСТОчНИК МАТЕРІАЛЬНИХ БЛАГ НЕ ТІЛЬКИ ДЛя РОСІЙСЬКОГО НАСЕЛЕНИя, АЛЕ І ДЛя МІСЦЕВИХ ЖИТЕЛІВ, ОСТАВШИХСя НА ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОМУ КАВКАЗ. ПІВНІЧНИЙ КАВКАЗ СТАНОВИТСя ВАЖЛИВИМ РИНКОМ ЗБУТУ І ИСТОчНИКОМ СЫРЬя ДЛя РАЗВИВАЮЩЕЙСя ВШИР РОСІЙСЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. І ЯКЩО, З ОДНІЄЇ СТОРОНИ, ЦАРСЬКІ ВЛАДИ ВБАЧАЛИ У НОВОМУ РОСІЙСЬКОМУ НАСЕЛЕННІ ОПЛОТ БОРОТЬБИ З ГОРЦЯМИ І УТВЕРДЖЕННЯ САМОДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ НА МІСЦЯХ, ТЕ З ДРУГИЙ — СТВОРЮВАЛИСЯ БЛАГОПРИяТНЫЕ УСЛОВИя ОБЩЕНИя МІЖ ТРУДОВИМ НАРОДОМ ГІР І МАСОЮ РяДОВОГО РОСІЙСЬКОГО КАЗАчЕСТВА. СОТНяМИ НИТОК СВяЗЫВАЛИСЬ МІЖ СОБОЮ РОСІЙСЬКИЙ НАРОД І НАРОДИ КАВКАЗУ, НЕСМОТРя НА РАЗЛИчИя мОВ, ВЕРОИСПОВЕДАНИя, НЕСМОТРя НА ШТУЧНО РАЗЖИГАЕМЫЕ ЦАРСЬКИМ УРЯДОМ ВОРОЖНЕЧУ І НЕДОВЕРИЕ.

ЗНАчЕНИЕ ЗАСЕЛЕНИя ПІВНІЧНОГО КАВКАЗУ СЛАВяНСКИМ НАСЕЛЕНИЕМ.

ВАЖКО НЕДООЦІНИТИ ЗНАчЕНИЕ ПЕРЕСЕЛЕНИя СЛАВяН НА ТЕРИТОРІЮ ПІВНІЧНОГО КАВКАЗУ. ПРИСОЕДИНЕНИЕ ГОРЯНСЬКИХ НАРОДІВ До РОСІЇ У ЗНАчИТЕЛЬНОЙ СТЕПЕНИ ЗМІЦНИЛО ЇХ ЕКОНОМІКУ, ПІДВИЩИЛО ПОЛИТИчЕСКУЮ ЗНАчИМОСТЬ, ПОЗБАВИЛО ВІД РАБСТВА, БЕСКОНЕчНЫХ ПОЛОГОВИХ І СТАНОВИХ ЧВАР І КНяЖЕСКИХ МІЖУСОБИЦЬ, ВІД ЯКИХ ГОРСКОЕ НАСЕЛЕННЯ БУВА СТРАЖДАЛО БІЛЬШЕ, нІЖ ВІД ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ. До ТОМУ Ж, До ТОМУ ЧАСУ РОССИя СТОяЛА НА БІЛЬШЕ ВИСОКОМУ ЭКОНОМИчЕСКОМ І ПОЛИТИчЕСКОМ РІВНІ, нІЖ, НАПРИКЛАД, ШАХСКИЙ ІРАН, СУЛТАНСКАя ТУРЦИя АБО ХАНСЬКИЙ КРИМ. У ОБЛИЧЧІ РОСІЇ ГОРЯНСЬКІ НАРОДИ ПРИДБАЛИ НАДёЖНОГО ЗАХИСНИКА ВІД ЇХ ВІКОВИХ ВОРОГІВ. І, ПРИРОДНО, ВХОЖДЕНИЕ У СКЛАД РОСІЇ СТВОРИЛО БЛАГОПРИяТНЫЕ УСЛОВИя ДЛя БІЛЬШЕ АКТИВНОГО РАЗВИТИя ЕКОНОМІКИ Й КУЛЬТУРИ ПІВНІЧНОГО КАВКАЗУ. ГОРЦІ ПОЛУчИЛИ МОЖЛИВІСТЬ ОЗНАКОМИТЬСя З ПЕРЕДОВИМИ ДОСТИЖЕНИяМИ У РАЗЛИчНЫХ ОТРАСЛяХ ЗНАНЬ. ХОТя НЕЛЬЗя ЗАБУВАТИ І Про те, щО ЗНАЙОМСТВО З РОСІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРОЮ, ПРИЛУЧЕННЯ НАРОДІВ ПРЕДКАВКАЗЬя До НЕЮ, У ЯКОЮ ТЕ МЕРЕ ПОРУШИЛО ПРИРОДНИЙ ПРОЦЕС ЇХ КУЛЬТУРНОГО РАЗВИТИя, НАСАЖДАя НОВІ МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ І ПРИНЦИПИ ЖИТТЯ. ДЛя РОСІЇ ЗАСЕЛЕННЯ НОВИХ ТЕРИТОРІЙ НА ПІВДНІ МАЛО, НАСАМПЕРЕД, СТРАТЕГИчЕСКОЕ (УКРЕПЛЕНИЕ ПІВДЕННОЇ КОРДОНИ) І ЭКОНОМИчЕСКОЕ ЗНАчЕНИЕ. РОССИя ПОЛУчИЛА МОЖЛИВІСТЬ ВКЛЮчЕНИя НОВИХ РАЙОНІВ У ОРБІТУ ХОЗяЙСТВЕННОЙ І ПОЛИТИчЕСКОЙ ЖИТТЯ СТРАНЫ.

ИСПОЛЬЗУЕМАя ЛІТЕРАТУРА: 1) КРАЙ НАШ СТАВРОПІЛЛІ: ОчЕРКИ ИСТОРИИ/НАУчНЫЕ РЕДАКТОРИ ПРОФ. Д.В.КОчУРА І ПРОФ.В.П.НЕВСКАя. — СТАВРОПОЛЬ: ШАТ-ГОРА, 1999 2) ОчЕРКИ ІСТОРІЇ СТАВРОПОЛЬСЬКОГО КРАя, Т.I.-СТАВРОПОЛЬ:КН.ИЗД-ВО, 1986 3) СТАНОВЛЕНИЕ І РОЗВИТОК РОСІЙСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛЕНИя НА ПІВНІЧНОМУ КАВКАЗ НАПРИКІНЦІ XVIII-XIX ВВ./Г.Н.МАЛАХОВА. — РОСТОВ-НА-ДОНУ, 2001 4) ИСТОРИя СТАВРОПОЛЬСЬКОГО КРАя ВІД НАЙДАВНІШИХ ВРЕМёН ДО 1917 Р.: РЕГІОНАЛЬНИЙ УчЕБНИК ДЛя ОБЩЕОБРАЗОВАТ. ШК. /А.В.НАЙДЕНКО, И.М.НАЗАРОВА, В.А.КОЛЕСНИКОВ І ДР.-СТАВРОПОЛЬ:СКИПКРО, 1996 5) ИСТОРИя НАРОДІВ ПІВНІЧНОГО КАВКАЗУ (КІНЕЦЬ XVIII-1917Г.).-М.:НАУКА, 1988 6) ПЕРЕСЕЛЕНЦЫ/С. А. ЧЕКМЕНОВ.- ПяТИГОРСК, 1994 7) СТАВРОПОЛЬСКИЙ КРАЙ У ІСТОРІЇ РОССИИ (КОНЕЦ XVIII-XX ВЕК):РЕГИОНАЛЬНЫЙ УчЕБНИК ДЛя СТАРШИХ КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ УчЕБНЫХ ЗАКЛАДІВ /А.И.КРУГОВ.-СТАВРОПОЛЬ, 2001 _.

_ _ _ _.