Микола Васильович Скліфосовський (1836-1904)

На Полтавщині в дворянській сім'ї народився Микола Васильович Скліфосовський (1836−1904) — видатний хірург свого часу. Закінчив Московський університет (1859), працював в Одесі, Харкові, професор хірургії Київського університету (1871−1880). Пізніше працював в Москві та Петербурзі. Один з піонерів черевної хірургії, впроваджував асептику і антисептику, почав оперувати на щитоподібній залозі (1874), шлунку (1879), жовчевому міхурі (1890). Опрацював оригінальну операцію на кістках при несправжніх суглобах (замок Скліфосовського, 1876), операцію з приводу випадіння прямої кишки (операція Скліфосовського), спосіб перев’язування внутрішнього гемороїдального вузла (спосіб Скліфосовського). Зробив внесок у розвиток військово-польової хірургії, один з основоположників металоостеосинтезу. Нестор Дмитрович Монастирський (1847−1888) — уродженець Закарпаття, професор Клінічного інституту в Петербурзі. Першим у світі розробив і успішно виконав операцію анастомозу жовчевого міхура з тонкою кишкою, одним з перших виконав операцію гастроентеростомії.

Людвіг Ридиґер (1850−1920)

Людвіг Ридиґер (1850−1920) — директор хірургічної клініки у Львівському університеті (1897−1920), народився в Прусії, німецько-польського походження. Одним з перших здійснив операцію резекції шлунку при виразковій хворобі (операція Ридиґера), опрацював методику кишкових швів, розробив операції на сечовивідних шляхах та передміхуровій залозі, при цирозі печінки (операція Ридиґера-Барденгейера), операцію при інвагінації тонкої кишки (способи Ридиґера), на прямій кишці. Ще в 1893 р. обґрунтував необхідність накладення швів на серце в разі його поранення.