Органи чуттiв. 
Шкiра

ОРГАНИ ЧУТТIВ. ШКIРА.

1.Шкiра людини е важливим органом чуття, що бере доля в газовому і тепловому обмiнi органiзму iз зовнiшнiм середовищем; видiляе кiнцевi продукти обмiну, водяну пару, пiт, сало і бактерициднi речовини. На поверхнi шкiри вiдбуваеться синтез вiтамiну D. Шкiрний покрив захищае органiзм вiд впливу метеорологiчних, механiчних та хiмiчних факторiв, а також вiд мiкроорганiзмiв. Виконання цих функцiй, крiм загальних факторiв, що впливають все органiзм, залежить вiд чистоти, чiлостi і загартування шкiри. Шкiра утворюе зовнiшнiй покрив тiла, площа якого у дорослоi людини складае 1,5−1,6 м².

2.Шкiра (cutis) побудована із епiдермicу та власне шкiри. Епiдермiс (epidermis) належить до плоского багатошарового епiтелiю, що травні на рiзних дiлянках тiла неоднакову товщу (вiд1 до 4мм). На дiлянках тiла, де епiдермiс травні значну товщу, вiн складаеться із п’яти шарiв клiтин.

Найглибший кулю епiдермiсу називають основним, чи призматичним, вiн побудований із живих призматичних клiтин — базальних епiдермоцитiв, що зв’язанi мiж собою десмосомами. Мiж епiдермоцитами розмiщуються меланоцити, якi виробляють пiгмент меланiн. Вiд кiлькостi пiгменту залежить колiр шкiри.

Назовнi вiд основного щару розмiщуеться шипуватий кулю, що складаеться із клiтин, вiд які вiдходить багато тонофiламентiв, що нагадують шипи.

На шипуватому шарi лежить зернистий кулю, що складаеться із клiтин, у цитоплазмi які е невеликi зернятка.

Назовнi вiд зернистого щару знаходиться блискучий кулю, побудований із 2 — 4 рядiв пласких без’ядерних клiтин, заповнених своерiдною бiлковою речовиною елеiдином, що добро заломлюе свiтло (звiдси і назва шару).

Зовнiшнiй кулю епiдермiсу, чи роговий кулю, складаеться із багатьох рядiв рогових платівок, що утворилися внаслiдок повноi дегенерацii клiтин і заповнення iх роговою речовиною кератином. Бульбашки повiтря мiж платівками сприяють збереженню тепла органiзмом. Роговi платівки поступово злущуються і замiннються новими, якi утворюються із клiтин нижчих шарiв.

У дiлянках тiла, де шкiра покрита волоссям, епiдермiс побудований із трьох шарiв, а саме: основного, шипуватого та рогового.

Власне шкiра, чи дерма (corium seu dermis), знаходиться безпосередньо пiд епiдермiсом і складаеться із двох шарiв — сосочкового та сiтчастого.

Сосочковий кулю складаеться із колагенових та еластичних волокон. У ньому знаходяться кровоноснi і лiмфатичнi капiляри, розгалуження нервiв та iхнi закiнчення. Волокна цого кулі обплiтають базальнi епiдермоцити і частково заходять у промiжки мiж ними, утворюючи соски. Це сприяе щiльному з’еднанню епiдермiсу із власне шкiрою. У цьому шарi, як і в базальному, е меланоцити.

Сiтчастий кулю складаеться із товстих колагенових і еластичних волокон, якi йдуть у рiзних напрямках і переплiтаються мiж собою. Знання будови цого кулі травні велике значення, бо при розрiзах шкiри краi рани, завдяки скороченню еластичних волокон, розходяться. Ми знано напрям волокон у рiзних дiлянках тiла людини, і це необхiдно враховувати при хiрургiчних втручаннях.

При зовнiшньому оглядi шкiри можна побачити гребенi, утворенi сосочками сосочкового кулі, та борозни мiж ними. Гребенi найкраще вираженi на шкiрi долонi та пiдошви, де утворюють iндивiдуальний і постiйний протягом усього життя людини малюнок. У борозни вiдкриваються протоки залоз шкiри, тому, коли долоня чи пiдошва стикаеться із рiвною поверхнею, на нiй залишаеться малюнок гребенiв, що використовують у судово-медичнiй практицi.

Пiдшкiрна основа (tela subkutanea) зв’язуе шкiру, із глибше розмiщеними тканинами. Вона побудована iз сполучноi тканини, в петлях якоi розмiщуються жировi скупчення, рiзнi за формою та масою. Вони е не тiльки запасом поживних речовин, а і виконують механiчну функцiю — пом’якшують рiзнi струси та удари.

У власне шкiрi та пiдшкiрнiй основi розмiщуються кровоноснi та лiмфатичнi судини і нерви, якi утворюють сiтки та сплетення.

У пiдшкiрнiй основi артерii розмiщенi в сполучнiй тканинi мiж жировими скупченнями. Вiд них вiдходять гiлки, якi у власне шкiрi утворюють дермальну артерiальну сiтку, гiлки якоi йдуть до потових залоз шкiри та ii вищерозмiщених шарiв.

На межi мiж сiтчастим та сосковим кулями артерiальнi судини формують пiдсосочкову артерiальну сiтку. Вiд пiдсосочкових судин вiдходять артерiоли до сосочкiв та сальних залоз. У кожному сосочку мiститься тiльки одна артерiола, Яка утворюе внутрiшньо-сосочкову капiлярну петлю. Звiдси притулок потрапляе у поверхневе пiдсосочкове венозне сплетення, потiм у глибоке пiдсосочкове венозне сплетення і, нарештi, в глибоке дермальне венозне сплетення, а звiдти — у пiдшкiрне венозне сплетення. Лiмфатичнi судини формують пiдшкiрну лiмфокапiлярну сiтку шкiри.

У власне шкiрi та пiдшкiрнiй основi мiстяться нервовi закiнчення та сплетення, якi сприймають та проводять рiзнi подразнення. За функцiею нервовi закiнчення — рецептори — подiляють на дотиковi, больовi, температурнi. Рецептори — це закiнчення вiдросткiв нейроцитiв, тiла які лежати спинномозковому вузлi. Вiд спинномозкового вузла збудження поширюеться по вiдростках, що входять у склад заднього корiнця, в заднi роги спинного мозку, а звiдти по висхiдних шляхах у головний мозок.

Доведено, що в деяких дiлянках шкiри (наприклад, на головi та долонях) на 1 см² ii поверхнi знаходиться до 300 чутливих точок, завдяки чому шкiру вважають величезним рецепторним полем. Поряд із цим у шкiрi видiляють близько 700 бiологiчно активних точок, бiльшiсть із які був вiдома в глибокiй давнинi давнинi. На основi цих знань розроблений один із методiв рефлексотерапii — голкотерапiя, чи акупунктура, що iснуе протягом 5000 рокiв і не втратила свого значення.

3.Шкiра виконуе рiзнi функцii: захисну, видiльну, рецепторну, і теплообмiнну. Шкiра захищае органiзм людини механiчних, хiмiчних і температурних подразнень. Непошкоджена шкiра перешкоджае проходженню мiкробiв і отруйних речовин усередину органiзму. Вона Бере доля в обмiнi речовин, вiдiграваючи велику роль регуляцii водного і теплового обмiну. Протягом доби шкiрою видiляеться приблизно 0,5 — 0,6 л води; крiм того, разом із потім виводяться рiзнi солi, молочна кислота і продукти азотного обмiну. Приблизно 82% усiх теплових витрат органiзму вiдбуваеться через шкiрний покрив. Якщо ця функцiя шкiри порушена (наприклад, довга робота в повiтренепроникаючому комбiнзонi), виникае перегрiвання органiзму. У зв’язку із тім, що шкiра багата кровоносними судинами, вон травні регулююче значення в кровообiгу. У судинах шкiри може депонувати у дорослоi людини до 1 л кровi. Шкiра дуже багата чутливими нервовими закiнченнями. Велика ii роль і в обмiнi вiтамiнiв. У нiй мiститься речовина, Яка пiд дiею ультрафiолетових променiв перетворюеться у вiтамiн D.

4.У бiльшостi ссавцiв та людини майже вся шкiра (за винятком промiжноi частини губ, долонь, пiдошов, голівки статевого члена, внутрiшньоi поверхнi передньоi шкiрочки, клiтора, малих статевих губ) покрита волоссям (pili). Залежно вiд довжини розрiзняють довге, короткій нозі та пушкове волосся. Довге волосся зростанні на шкiрi голови, лиця, пахвини та пахв; короткій нозі - на бровах та вiях, а пушкове вкривае шкiру всього тiла. Кiлькiсть волосся люди не однакове. Так, на головi може рости 80 000 — 110 000, але в шкiрi тiла 20 000 — 30 000 волосин. Волосся людини безперервно зростанні і може досягати значноi довжини (100−150см). Вважають, що за добу волосина вiдростае на 0,2−0,4 мм. Тривалiсть iснування волосини невелика: на головi, наприклад, 2−4 рокта, на вiях — 3−5 мiсяцiв. Потiм вона випадае, але в ii мiсцi починае рости iнша. На головi за добу у нормi випадае 50−120 волосин.

Протягом життя у людини послiдовно з’являеться волосся трьох типiв. Первинне, чи зародкове, волосся iснуе вiд четвертого до восьмого мiсяця ембрiонального розвитку. На дев’ятому мiсяцi внутрiшньоутробного життя воно та замiнюеться вторинним волоссям. Пiд годину статевого дозрiвання на певних дiлянках тiла з’являеться третинне волосся, до якого вiдносять пахвини, пахв, бороди, вусiв, груд, живота. З вiком кiлькiсть волосся зменшуеться.

У нормально розвиненому волосi розрiзняють корiнь і стрижень. Корiнь (radix) розмiщуеться у власне шкiрi, а його нижня частина розширена і травні назву цибулина. Цибулина лежить у сумцi волосу, що побудована із пучкiв сполучноi тканини. II дно потовщене iчастково занурюеться в цибулину, утворюючи сосочок волосу. У сосочок проходять артерiола та нерви, що кровопостачають та iнервують волосину.

Стрижень (scapus) знаходяться над поверхнею шкiри і складаються із мозковоi речовини, кору та кутикули. Мозкова речовина лежить у центральнiй частинi стрижня. До ii складу входять майже зроговiлi клiтини — багатограннi сквамоцити, і зернятка меланiну. Меланiн мiститься також у корi волосу. Вiд кiлькостi цого пiгменту залежить колiр волосся. Доведено, що стрижень розмiщуеться вiдносно епiдермiсу майже завжди пiд гострим кутом. З цого боці до волосини прикрiплюеться м’яз — пiдiймач волоса.

Нiгтi (unguis). Вони захищають дуже чутливi кiнцi пальцiв та допомагають захоплювати великi предмети. Найбiльша частина нiгтя — тiло. Переднiй край нiгтя закiнчуеться вiльно, А бiчнi та заднiй занурюються пiд валики шкiри. Тiло нiгтя складаеться із великоi кiлькостi клiтин, щiльно зв’заних мiж собою.

Усi залози шкiри людини подiляються на потовi, сальнi та молочнi.

Потовi залози (glandulae sudoriferae) за будовою простi трубчастi, а за типом секрецii апокриннi та екриннi. Цi утвори знаходяться майже на всiх дiлянках шкiри, за винятком промiжноi частини губ, голівки статевого члена та його передньоi шкiрочки. Найбiльша частина iх розмiщуеться у шкiрi пальцiв, долонь, пiдошов та пахвових складок.

Потова залоза складаеться із кiнцевоi частини та довгоi потовоi протоки, котра проходити крiзь шари власне шкiри та епiдермiс і вiдриваеться на його поверхнi потовою парою.

Екриннi залози в основному розмiщуються в шкiрi долонь та пiдошов, а iхнiй секрет на 99% складаеться із води і тому майже не травні запаху. Апокриннi залози вiдрiзняються вiд попереднiх бiльш широкими кiнцевими вiддiлами, завжди знаходяться поряд із волосиною і тому розмiщуються по всiй шкiрi. Iхнiй секрет бiльш концентрований і травні специфiчний запах.

Сальнi залози (glandulae sebaceae) за будовою — простi альвеолярнi, а й за типом секрецii — голокриннi. Вони знаходяться на всiх дiлянках шкiри, за винятком долонь і пiдошов. Найбiльша кiлькiсть цих утворiв розмiщуеться у шкiрi голови та верхньоi частини спини. За добу сальнi залози видiляють близько 20 г шкiрного сала, яку рiвномiрно вкривае поверхневi шари чого епiдермiсу і робить його непроникним для рiзних хiмiчних речовин та мiкроорганiзмiв. Сальнi залози подiляються на залози волосу і вiдокремленi сальнi залози. I тi, і iншi складаються із мiшечка та протоки. Розмiщуються смердоті, на вiдмiну вiд потових залоз, бiльш поверхнево (на межi мiж сосочковим та сiтчастим кулями). Мiшечок сальноi залози вiдносно широкий, а протока коротка і вiдкриваеться на шкiрi разом із волосиною.

Груди (mamma) — парний орган, розмiщенi грудях семетрично на переднiй стiнцi грудноi клiтки, на рiвнi III-VI ребер. У жiнок травні форму правильноi пiвкулi рiзноi величини, у центрi якоi е грудний сосок (papilla mammae). Навколо соска е пiгментований обiдок, чи грудне кружальце (areola mammae). У товщi шкiри кружальця розмiщенi сальнi залози та непосмугованi м’зовi клiтини. У чоловiкiв груди звичайно рудиментарна.

Бiльшу частину жiночоi грудi складае жирова тканина, Яка оточуе функцiональну частину грудi — молочну залозу.

Молочна залоза (glandula mammaria) призначена для вигодовування жiнкою новонародженого і функцiонально пов’язана iз статевими органами. Маса залози у жiнки, що не народила, — 150 — 200 р, а й у жiнки, котра годуе немовля, — 350 — 400 г.

Речовина молочноi залози складаеться із 15 — 20 радiально розмiщених часточок, вивiднi протоки які (молочнi протоки) сходяться до грудного соска, утворюють розширення (молочнi пазухи) і вiдкриваються отворами на його вершинi.

Сполучна тканина утворюе капсулу молочноi залози і вiддае ii товщу перегородки, якi вiдокремлюють кожну із часточок.

Функцiя залози тiсно пов’язана із функцiею статевоi системи. Починаючи із 2-го мiсяця вагiтностi соски та груднi кружельця темнiшають. За рахунок зростанню сполучноi тканини і залозистоi частини грудях збiльшуються. Далi збiльшення груд вiдбуваеться за рахунок iнтенсивного розростання залозистоi тканини. З 4—5-го мiсяця вагiтностi залоза починае видiляти секрет — молозиво, а пiсля пологiв з’являеться груднее молоко. Пiсля припинення годування залоза переходити у недiяльний стан, об’ем та маса ii зменшуеться, а залозиста тканина атрофуеться.

Груди забезпечують кров’ю гiлки III—VII заднiх і переднiх мiжреберних артерiй та внутрiшнiх грудних артерiй, а венозна притулок вiдтiкае по однойменних венах. Лiмфа вiд груд вiдтiкае в пахвовi, наді пiдключичнi та пригрудиннi лiмфатичнi вузли.

Iннервацiя груд вiдбуваеться за рахунок переднiх гiлок III — VI грудних нервiв та волокон гiлок грудного вiдрiзка симпатичного стовбура.